Кінь постійно фігурував в сюжетах  художніх полотен протягом століть у всіх країнах світу. Кінь ішов з людиною по життю пліч-о-пліч, допомагаючи вирощувати хліб, переборювати труднощі, завойовувати землі... Без коня неможливим би був розвиток людства й це, безсумнівно, відображалося на полотнах художників. У різних стилістичних виконаннях, у різних контекстах, у різному часі художники зображали, як намальовані коні тягнуть плуг або віз, переслідують ворога, граціозно гарцюють під вельможами й дбайливо катають прекрасних дам.

Всі ці мотиви ототожнювалися з життям людини, що завжди було нерозривно пов'язане з життям цих прекрасних тварин. У сучасному техногенному світі машини практично витиснули коней з повсякденного життя людини; заливні луги зникли під асфальтом; коні покинули життя багатьох людей.

Проте, для коня мальованого відкрилися нові можливості - можливості бути собою, виступаючи вже не в ролі засобу пересування або престижного аксесуара, а в ролі самостійного об'єкта мистецтва. І отоді з'явився в коня вітер у гриві.

Його спина звільнилася від хомута й сідла, його втомлений погаслий погляд раптом запалав життям, його змучені ноги вилікувалися й знову стали стрункими й нетерплячими. Енергія коня тепер спрямована на невтримний рух - те, заради чого Бог колись створив цих чудових створень. Цей зовсім новий вільний кінь люто риє копитом землю, цей кінь швидше вітру несеться над лугами, наввипередки з волею він прагне в нове життя. Його грива розвивається, очі блищать, а гаряче серце захоплено стукає! Ось його справжня сутність, його щире покликання!

Автор тонко відчуває потужну динаміку руху коня. Феномен творчої біографії Тетяни Копитової полягає ще й у тому, що більша частина життя художниці пов'язана безпосередньо з кіньми. Ще з дитинства Тетяну вабила грація цих тварин. У шкільному віці автор відвідувала кінноспортивну школу й з того часу коні - невід'ємна частина її життя. Існує повір'я, що пристрасть до коней у людини в крові, це ж можна сказати й про автора. Поєднання двох сфер діяльності відкрило унікальну можливість створення подібного проекту, що є лише початком масштабного художнього дослідження теми.

Дебютна виставка Тетяни Копитової, присвячена коням, є першим щаблем у запланованій «кінній серії». У концепції цього проекту на перше місце виходить емоційне сприйняття автора. Візуальний ряд полотен складають рухи коней, їхня енергетика, їхня витонченість і велич, сутність вільного коня – все це результат яскравого враження, багатогранного досвіду спілкування автора з неймовірними тваринами. Кінь, як він є, яким ми її бачимо, кінь, яким ми захоплюємося, від якого захоплює дух.

Ціль автора - вилити свої враження, що нагромадилися за багато років, показати, як прекрасний кінь, як вільний вітер у гриві.

Також у проекті бере участь Олена Копитова, мама Тетяни. Як і Тетяни в неї з дитинства була тяга до коней і малювання. І хоча за професією Олена не художник, але краса й граціозність цих тварин не могла залишити її байдужої. Захопившись роботами дочки Олена вирішила й сама взяти в руки олівець і спробувати створити свій світ коней. У результаті з під руки автора вийшла серія графічних робіт присвячених великим коням сучасності. Роботи виконані в техніці пастелі,

Тетяна Копитова:

"Моїх коней не потрібно було вигадувати. Вони увесь час жили в мені, і просто, коли обставини склалися так, що в мене було приміщення, чисті полотна, фарби, пензлі й вільний час, вони, як невтримні виплеснулися з мене! Вони живуть у мені, і як тільки мій пензель  торкається полотна, новий кінь виривається на волю. 

Для мене кінь - щось неземне, не зовсім реальне створіння, яке помилково потрапило в наш світ і ми маємо щастя споглядати й торкатися його. Для мене кінь - це згусток нестримної енергії, життя, що рветься назовні. Ця енергія може надихнути, заворожити, а може й убити.

Колись я побачила назву книги-альбому: «Вітер у гриві». Це словосполучення чарівне, воно бездоганне й містить у собі всю сутність коня, всю цю божевільну. Краще не описати це відчуття вільного, гарячого коня.

Мені невідомо, скільки коней у мене залишилося у середині. Мене вже не дивує, що щоразу, підходячи до полотна, мені не потрібно придумувати сюжет або розробляти ескізи. Потрібно лише занурити пензель у фарбу й... Рука, інтуітивно, експромтом і якимсь шостим чуттям, сама виводить лінію, сама робить вибір. Мені залишається сама скромна роль, і я намагаюся не відставати. Адже на волю так рвуться мої коні, мої мальовані коні!"

Куратор проекту, Андрій Мисковец.

Виставка триватиме з 21 вересня до 10 жовтня 2010 року