МУЗЕЙ ГЕТЬМАНСТВА
з 3 квітня по 1 травня 2011 року
ЗАПРОШУЄ ВІДВІДАТИ ВЕЛИКОДНЮ ВИСТАВКУ ПИСАНОК
ТА УНІКАЛЬНИХ ІКОН ІНКРУСТОВАНИХ СОЛОМКОЮ
«З любов’ю до минулого, з поглядом в майбуття»
Майстрів декоративно-прикладного мистецтва
Гуцульщини та Покуття
Уляни Лінди-Варцаб’юк та Мирослави Бойків
Відкриття виставки відбудеться 3 квітня о 15:00
Мирослава Бойків - народилася 30 червня 1977 року в мальовничому Покутському селі Ковалівка, Коломийського району, Івано-Франківської області. Навчалася в Коломийській дитячій художній школі, Косівському коледжі декоративно-прикладного мистецтва (відділі текстилю), Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника (на художньому факультеті). Працює завідуючою філіалом музею «Писанка» в м. Коломиї.
За плечима цієї молодої жінки півтора десятків виставок. Адже її роботи вийняткові. Не кожному художнику до снаги намалювати ікону. А зробити її з соломки взагалі можуть лише одиниці, серед яких Мирослава Бойків. Гобелени, картини із соломки ніби переносять у інший світ, духовний, який є частиною вічності.
Уляна Лінда-Варцаб’юк – народилася 10 січня 1971 року в мальовничому селі Космач, що на Гуцульщині. Ще маленькою дівчинкою Улянка дуже любила малювати квіти і створювати квіткові композиції в малюнках. 1988 року вступила до Прикарпатського університету ім. В.Стефаника на художньо-графічний факультет, який успішно закінчила в 1993 році та на відмінно захистила дипломну роботу на тему "Писанки регіонів України та діаспори".
З 1993 по 2000 рік працювала у Космацькій середній школі вчителем малювання, креслення та художньої праці, в вільний час займалася декоративно-прикладним розписом, живописом та писанкарством. В 2000-2002 роках працювала в Польщі художником-реставратором на відновленні барокового палацу в містечку Пемпово. Там працювала над проектуванням та виконанням настінних розписів, а також працювала з позолотою. В 2001 році в Ліхеню - місце релігійного культу, центр паломництв де розташований найбільший храм в Польщі, сьома за висотою в Європі, та одинадцята в світі вежа, в комплексі базиліки, 141,5 м., на якій було виконано позолоту.
З 2002 року працює в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського (м. Коломия) на посаді художника-реставратора. Навесні 2011 року майстриню було запрошено працювати до Прикарпатського університету ім. В.Стефаника на посаду викладача кафедри декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтв.
На даний час майстриня займається декоративно-прикладним розписом, але найбільш за все любить розписувати писанки, писаночки, різної форми та тематики. Проживає в Івано-Франківську, одружена, в її чудовій сім"ї і дорослі і діти люблять малювати і творити мистецьку красу.
Стародавнє мистецтво писанки стало невід’ємною окрасою, талісманом, оберегом весняних святкових торжеств, які згодом після прийняття християнства зосередились довкола Воскресіння Господнього, або Великодня. Яйце, яке несе в собі початок життя, вважалося талісманом, що відганяє всі нещастя. Орнамент часів Київської Русі відзначався багатством мотивів, форм, забарвлення, наявністю символіки. Удосконалюючись з плином часу, він ліг в основу орнаментики українських народних писанок.
Писанковий орнамент - це соборний твір і дійшов до нас завдяки обрядовому значенню писанки. За християнських часів писанка стала втіленням радості й віри у Воскресіння Христове, символом всепрощення та великоднього вітання. Символічним був не тільки орнамент, а й кольори, якими розписували писанку. Так наприклад червоний колір означає радість життя, любов, надію. Жовтий - місяць і зорі, урожай, достаток. Блакитний колір - небо, повітря, здоров'я. Зелений - весну, воскресіння природи, багатство рослинного та тваринного світу. Бронзовий та коричневий колір позначали землю-матір і поклін до неї. Чорний - символізує зв’язок з душами, плодючість, землю. Сполучення кількох кольорів мали своє значення, тому сама чарівна писанка вважається писанка, мальована 4 - 5 кольорами. Найбільш давнім є геометричний орнамент, наприклад вогонь позначається знаком "триріг","триквер" трикутник, цей знак є символом родючості. Солярна (сонячна) символіка пов'язана з вшануванням небесних сил. Сонце - це небесний вогонь,цей символ має безліч форм - гачки кола, овали зірки , сонце також позначається у вигляді шести та восьмипроменевих розеток, зірок.... До найдавніших знаків, що символізує світо створення, належить хрест, існує кілька сотень різновидів хреста. У християнській православній символіці хрест накладений один на другий,що утворює правильний восьмикутник, використовується як символ ,що супроводжує зображення Бога - Саваофа (Бога - отця), зірки на писанках позначають крапками, також крапками позначають паростки пшениці, сльози Божої Матері...Символами небесної вологи є гребінці, грабельки решето та ін....Важливим символом на писанці є Дерево життя яке перетворюється в Жінку - Берегиню з піднятими до неба руками - образ родючості і добробуту. Багато знаків є рослинного і тваринного характеру: дубок - символ чоловічої краси, верба - космічне дерево,встановлює лад і порядок, калина - символізує Різдво світу,має сонячну символіку, сосонка, смерека, ялина, яблуня - плодючість і знання та багато інших. Писанка - це чудо-оберіг народного мистецтва, культовий атрибут великого християнського свята.
На Гуцульщині є цікава легенда про писаку. Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола і закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверима, котрі замкнені на дванадцять залізних замків. Але нечистий ще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже одинадцять залізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить - і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світу кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами "Христос воскрес!" і обдаровують одне одного писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку - поки люди на землі писатимуть писанки і вітатимуть одне одного з Великоднем.
Участь у виставці також приймають майстри народного мистецтва Гуцульщини та Покуття з писанкарства. вишивки, гончарства тощо. Вони виставляють свої мистецькі роботи та з великою гордістю та шаною прославляють унікальне мистецтво рідного краю:
• Дмитро Пожоджук – заслужений майстер народної творчості України
( с. Космач Косівський район Івано-Франківська обл.)
• Ганна Линдюк – майстриня писанкарства та вишивки
( с. Космач Косівський район Івано-Франківська обл.)
• Ольга Реведжук - майстриня писанкарства та вишивки
( с. Космач Косівський район Івано-Франківська обл.)
• Марія Юсипчук - майстриня писанкарства та вишивки
( с. Космач Косівський район Івано-Франківська обл.)
• Марія Варцабю’к - майстриня писанкарства та вишивки
( с. Космач Косівський район Івано-Франківська обл.)
• Параска Плиторак - майстриня писанкарства
( с. Космач Косівський район Івано-Франківська обл.)
• Олена Кравчук – майстриня виробів з сиру
( с. Космач Косівський район Івано-Франківська обл.)
• Гафія Чорняк – майстриня вишивки
( с. Космач Косівський район Івано-Франківська обл.)
• Оксана Василишин - майстриня писанкарства
( с. Чорний Потік Надвірнянський район Івано-Франківська обл.)
• Ярослава Василишин – майстриня писанкарства
( с. Чорний Потік Надвірнянський район Івано-Франківська обл.)
• Надія Никорович - заслужений майстер народної творчості України
( м. Коломия Івано-Франківська обл.)
• Уляна Шкром’юк - заслужений майстер народної творчості України
( м. Косів Івано-Франківська обл.)
На виставці можна побачити писанки на курячих, гусячих та страусових яйцях, розписані, як авторською так і традиційною технікою, ікони інкрустовані соломкою (авторська техніка), гобелени, вишивку, вироби з сиру, кераміку, гуцульські пасківники тощо.
Найвідоміші у світі писанки Гуцульщини, а надто - писанки з с. Космач, орнамент космацьких писанок витримано в жовто-гарячій гамі як і одяг і звичаї цих людей. Ще й понині в кожній гуцульській оселі можна побачити над дверима три писанки – великодню, вербну (шуткову) і третю – в грабельках. Перша - з хрестом – огороджує хату від зла, вербна - дає здоров’я, а в грабельки - вигрібає нещастя. Писанкове народне мистецтво нині переживає ренесанс: писачка беруть і дорослі, і діти.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
|
