Життя - це вічні мандри. Мандри не тільки в фізичному просторі, а й у світах та вимірах, про які людина не знає. Впевнитися в цьому людині, фізична оболонка якої далеко не вічна, Богом не дано. Але вважати, що життя є тільки короткочасним існуванням цієї оболонки, надто сумно. Людина є приреченою думати про вічне й відвічно його не знати.

Художник думає про це ж, але виражає свої роздуми в образах, які можуть бути зрозумілі людям незалежно від їхньої мови, нації, віри. Ці образи відображають внутрішній стан художника, його особистість та її глибину. Незрозумілість та/або чудернацтво цих втілень для інших людей є цілком природнім. Але для людини, яка розуміє художника, ці образи є одкровенням. Вони втілюють те, що інші люди довічно знали, але не намагалися сформулювати.

Ірина народилася в центрі Києва, провела раннє дитинство у бабусі на чарівних берегах Гірського Тікичу, протягом десятиліть працювала в науці та вищій школі, реформувала український шоу-бізнес. Бажання виражати себе надвербально, зрозуміло світові без меж привела Ірину до живопису.

Протягом багатьох років Ірина живе й працює на Південному Заході Франції, є дійсним членом  Європейської Академії Мистецтв. Ірина вважає себе художником як українським, так і французьким. У своїх роботах досліджує й розвиває техніку майстрів імпресіонізму, постімпресіонізму, пуантилізму та  багатьох інших течій.