Феноменологія мандрів передбачає переосмислення давнього явища як певного феномену й сфери буття. Мандри в життєвому досвіді людини сприймаються багатошарово: не лише як явище матеріального світу, а й як сакральний об'єкт та ідея.

Саме в такій площині вивчає феномен мандрів скульптор Микола Бірючинський. Він розглядає його історично-культурне, соціальне й водночас суто індивідуальне явище, притаманне психології та духовному світові окремої особистості.

Друга за цей рік персональна виставка Миколи "Чумацький шлях" є певною мірою екстраполяцією тих ідей та символів, які він розробляв в серії робіт, об'єднаних тематикою попередньої "Одіссеї". Втім, якщо в першій виставці автор переважно звертається до патетики давньогрецьких міфів, то образний ряд "Чумацького шляху" повертає нас до історичного коріння й доволі суб’єктивної, сповненої поетичного звучання, інтерпретації образу природи.

Контрапункт з декількох жанрових і сюжетних ліній та мотивів об’єднує навколо себе композиція "Чумацький шлях". Максимальна виразність образів, зумовлена зверненням Бірючинського до лаконізму ідеопластичного мистецтва давніх народів України, витончено й легко веде глядача від історичного нарративу до багатозначності символу. Умовність і пластичність форм, ритміка й динамізм загальної структури втілюють в собі саму ідею шляху як символу образу життя та долі людини. Сакральність вертикалі, уособленням якої стають дві гранично узагальнені антропоморфні фігури, доводить, що шлях, сповнений перепон (вони мотивують на концентрацію волі й духовних сил) і перехресть, (що актуалізують свободу вибору), завжди є шляхом до центру, до вищих цінностей.

Цю символіку активно підтримують й стилістично інші, але ідейно суголосні даному творові "Філософ" та "Молитва", "Геракл і Диво-жінка" повертають нас водночас і до міфології мандрів і до історії українського степу. Автохтонність українців засвідчується через Геродотові оповідь про виникнення на цих теренах Скіфії.

Рельєфи з серії "Марево" нагадують напівабстрактні пейзажі "замальовки" степового ландшафту. Їхні лірико-медитативний настрій занурює глядача в межовий замислений стан мандрівного чумака, який наче крізь сон бачить свій життєвий шлях.

Так, крізь, віки пливе чумак за течією річки часу. Нескінчені, заїжджені шляхи – дороги зникають у товщі століть. Їх змінюють сучасні асфальтові магістралі – нові артерії життя. Мандрівка триває….

Марина Стрельцова, мистецтвознавець.

Микола Бірючинський

Народився в 1971 році в м. Горлівка на Донеччині. В 1995 році закінчив Єнакіївський комерційний технікум за фахом "художник-оздоблювач". З 1998 року працює в майстерні скульптора Петра Антипа.

Виставки:

• 2016 Персональна виставка "Одіссея", Музей Михайла Старицького, Київ
• 2015 – 2016 "23+1. Модерністи України", галерея "Арт-кафедра", Луцьк
• 2015 Великий скульптурний салон, Київ
• 2014 Шевченківська виставка, Краматорськ
• 2011, 2014 Всеукраїнське триєнале скульптури, Київ
• 2011 Виставка до Дня художника, Київ, Харків
• Виставка "Український степ", Слов'янськ
• 2010 Персональна виставка "Час і вічність", Горлівський художній музей
• 2002 Арт-фестиваль "Культурний герой", Донецьк
• Різдвяна виставка, Київ

Роботи знаходяться в Горлівському художньому музеї та Луцькій галереї "Арт-кафедра". Живе і працює в Києві.